Приватність, законність та питання податків в                                                електронній торгівлі

Державне регулювання в сфері електронного бізнесу

Сучасне законодавство у сфері електронного бізнесу має розпорошений, фрагментарний, несистемний характер. Деякі нормативно-правові акти містять певні нормативні рамки регламентування комерційних транзакцій, що здійснюються за допомогою електронного обміну даними та інших засобів комунікації і відносяться до сфери електронної комерції. Однак відсутній єдиний закон, який би регулював усі відносини у сфері електронної комерції.

Уперше на рівні закону поняття електронного документа та електронного цифрового підпису було визначено Законом України «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні», прийнятим у 2001 році, яким також передбачено, що електронний документ має однакову юридичну силу з паперовим документом.

Варто зазначити, що про укладення угод за допомогою мережі Інтернет, та початок формування судової практики у цій сфері вперше згадується у Постанові Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання застосування електронної форми угод».

У травні 2003 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг»,  який визначає поняття електронного документа та електронного документообігу, закріплює визнання юридичної сили електронного документа, визначає права і обов'язки і відповідальність суб'єктів електронного документообігу.

Одночасно був прийнятий і Закон України «Про електронний цифровий підпис». У вересні 2003 року був прийнятий Закон України «Про телекомунікації», яким вперше в українському законодавстві визначено терміни «Інтернет», «адреса мережі Інтернет», «адресний простір мережі Інтернет», «домен UA», тощо.

Одним із найбільш важливих для розвитку електронної комерції в Україні є Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», прийнятий у 2007 році серед основних стратегічних цілей розвитку інформаційного суспільства в Україні передбачає державну підтримку нових «електронних» секторів економіки (торгівлі, надання фінансових і банківських послуг тощо). Закон передбачає підготовку та прийняття Інформаційного кодексу України, який повинен включати, зокрема, розділ про засади електронної комерції.

Варто зауважити, що на державному рівні неодноразово ставилось завдання щодо розробки законопроекту «Про електронну комерцію». Зокрема, Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет і забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» визначав завдання Уряду з підготовки законопроекту з питань створення правових, організаційних, технічних та інших умов для здійснення підприємницької діяльності з використанням мережі Інтернет та вчинення цивільно-правових угод з використанням електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З вищевикладеного випливає, що незважаючи на наявність наведених нормативно-правових актів, які містять окремі аспекти діяльності у сфері електронної комерції, на сьогодні є необхідність створення єдиного правового механізму регулювання відносин у сфері електронної комерції, що сприятиме гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу.

Цифровий підпис

Сучасні технології надають можливість учасникам процесу електронної комерції  використовувати у своїй діяльності електронний цифровий підпис (ЕЦП).

1. Інтернет магазин з точки зору законодавства

Для початку варто зрозуміти, що собою являє інтернет-магазин. З точки зору права, інтернет-магазин є електронним каталогом, за допомогою якого покупець має змогу ознайомитись з характеристиками товару, його ціною, зовнішнім виглядом тощо. Також, такий веб-сайт є програмним засобом, за допомогою якого покупець може здійснити замовлення товару.

Говорячи юридичною мовою, інтернет-магазин являє собою публічну оферту (тобто публічну пропозицію продавця укласти договір купівлі-продажу на умовах, зазначених на сторінках сайту на момент здійснення замовлення), а покупець, оформлюючи замовлення, здійснює її акцепт (тобто приймає пропозицію укласти договір купівлі-продажу). Публічна пропозиція укласти договір купівлі-продажу регулюється ст. 699 Цивільного кодексу України (ЦКУ), зокрема ч. 1 вказаної статті передбачає, що “пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору”. Істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет договору та ціна. Предметом договору є товар, що наявний у продавця, або буде придбаний ним у майбутньому (ст. 656 ЦКУ).

Також, відносини покупця з інтернет-магазином регулюються ст. 702 ЦКУ, відповідно до якої “сторони можуть укласти договір купівлі-продажу товару на підставі ознайомлення покупця із зразком товару (за описом, каталогом тощо). Договір купівлі-продажу товару за зразком є виконаним з моменту доставки товару у місце, встановлене договором, а якщо місце передання товару не встановлене договором, - з моменту доставки товару за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця, якщо інше не встановлено договором або законом.”

Варто зазначити, що згідно ч. 3 зазначеної статті, “покупець до передання товару має право відмовитися від договору за умови відшкодування продавцеві витрат, пов'язаних із вчиненням дій щодо виконання договору”. Однак, слід враховувати, що дія даної норми не розповсюджується на відносини, що виникають в разі придбання покупцем товару неналежної якості, чи товару належної якості, що не підійшов покупцеві за розміром, фасоном, кольором тощо. В таких випадках діють положення Закону України “Про захист прав споживачів”.

1. Права споживачів

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про захист прав споживачів” у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Стосовно непродовольчих товарів, що перебували у використанні та були реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, вимоги споживача, зазначені у частині першій цієї статті, задовольняються за згодою продавця.

Доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п'ять кілограмів продавцю... та їх повернення споживачеві здійснюються за рахунок продавця...”

В разі придбання покупцем товару належної якості, що не підійшов йому за формою, габаритами, фасоном, кольором тощо, споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем. Як випливає зі ст. 702 ЦКУ, відлік такого строку починається з дня, коли товар був йому доставлений, а не з моменту його замовлення у інтернет-магазині.

Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром.

Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов'язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару (ст. 9 Закону).

1. Оформлення діяльності інтернет-магазину

Для відкриття та подальшої роботи  інтернет-магазину, по-перше, власник інтернет-магазину має бути зареєстрований у встановленому законом порядку у якості суб’єкта господарської діяльності -  як фізична особа-підприємець або юридична особа.

У відомостях про такого суб’єкта, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -  підприємців України (ЄДРПОУ) має бути зазначено код виду економічної діяльності 47.91 “Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет”.

По-друге, така особа має знаходитись на обліку у Державній податковій службі України та у органі Пенсійного фонду України.

Підприємці, що здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі через мережу Інтернет можуть застосовувати спрощену систему оподаткування обліку та звітності, за винятком діяльності з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльності з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату, що підтверджено Листом Державної податкової служби України № 11229/0/71-12/15-2217є від 11.12.2012.

По-третє, варто згадати про те, що покупці, реєструючись та здійснюючи замовлення товару на сайті, повідомляють його власникові свої персональні дані. Відповідно до Закону України “Про захист персональних даних”, такими даними є будь-яка інформація, за допомогою якої можна ідентифікувати особу. Тобто достатньо прізвища, ім’я, по-батькові та адреси покупця, що будуть зберігатися у базі даних покупців. Зазначений Закон вимагає обов’язкової реєстрації таких баз. Не підлягають реєстрації тільки бази персональних даних:

- ведення яких пов’язано із забезпеченням та реалізацією трудових відносин;

- членів громадських, релігійних організацій, професійних спілок, політичних партій.

Власник інтернет-магазину зобов’язаний:

1. Зареєструвати базу персональних даних покупців;

2. Розробити та затвердити внутрішню документацію, що регламентує порядок обробки персональних даних, визначає порядок їх зберігання, знищення та призначити осіб, відповідальних за обробку і захист баз персональних даних;

3. Під час повідомлення покупцем інтернет-магазину своїх персональних даних (як правило, під час реєстрації на сайті), він має дати згоду на їх обробку;

4. Повідомити покупцю:

- мету обробки його персональних даних;

- які його персональні дані будуть оброблюватись;

- строк обробки таких персональних даних.

По-четверте, на сторінках сайту у відкритому доступі має бути зазначена інформація про суб’єкта господарської діяльності (відомості про його реєстрацію, адресу, телефон для зв’язку, банківські реквізити тощо), а також телефони та адресу управління захисту прав споживачів.

1. Органи, що здійснюють контроль та нагляд

Інтернет-магазин також підконтрольний таким контролюючим органам таким як Державна податкова служба України, управління з захисту прав споживачів, Державна санітарно-епідеміологічна служба, Управління захисту прав споживачів та іншим.

Таким чином, слід мати на увазі, що уникнути державної реєстрації у якості фізичної особи-підприємця чи юридичної особи та мінімізувати витрати на сплату податків та зборів, особливо на початковому етапі роботи інтернет-магазину, все ж таки не вдасться.

1. Оподаткування діяльності інтернет - магазину

За роз'ясненнями Державної податкової служби України, особи, які здійснюють діяльність за КВЕД 47.91 «Роздрібна торгівля, яка здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет», можуть застосовувати спрощену систему оподаткування.

Це стосується всіх суб'єктів господарювання, крім тих, чия діяльність пов'язана з продажем предметів мистецтва та антикваріату, а також організацією торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату.

Кращим варіантом виглядає саме така система оподаткування, проте тут є свої нюанси. Згідно п. 291.4 ПКУ існує 6 груп платників єдиного податку залежно від виду діяльності, сукупного доходу, кількості осіб, які перебувають з платником у трудових відносинах. Також слід врахувати і той факт, що п.  291.5 ПКУ визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату (пп. 291.5.1 ПКУ).

Отже, насамперед, слід проаналізувати і спрогнозувати приблизні обсяги майбутньої діяльності, відштовхуючись від норм, закріплених у чинному податковому законодавстві.

Практичне завдання

Заповніть таблицю за вказаними показниками та визначте яка форма реєстрації інтернет- магазина більш доцільна для ефективної роботи.

         Ви можете додавати або заміняти вказаний перелік показників. Додатково для прийняття рішення використовуйте таблицю у Додатку Б.

 

Порівняння

ФОП

Юридична особа (ТОВ)

Розмір держмито

Реєстрація

Співзасновники

Інвестування

Адреса

Зобов'язання

Штрафи

Оподаткування

Звітність

Особисті кошти

Ліквідація

Продаж бізнесу, переоформлення

Запитання для самоперевірки:

1. Яке правове підґрунтя для здійснення електронної комерції існує в Україні?

2. Яким чином законодавчо забезпечуються права споживачів онлайн послуг?

3. В якості яких суб’єктів господарської діяльності можуть бути зареєстровані інтернет-магазини?

4. Назвіть органи державного контролю та нагляду за діяльність інтернет-магазинів.

5. Як власники інтернет-магазинів забезпечують безпеку збереження персональних даних клієнтів?